Історія Шпитьківської територіальної громади
Перші згадки про Шпитьки в історичних джерелах належать до XVII століття. Село Шпитьки — один із найстаріших населених пунктів на Київщині. Точна дата заснування його невідома. В досліджених архівах — це 1720 рік. Проте, за іншими свідченнями, поселення існувало ще з XIII ст. Коли 1240 року орди хана Батия спалили місто Київ, а вцілілі жителі, ховаючись по околицях, селилися у безпечних місцях, одним із них стали Шпитьки. Могутній ліс, топкі навколишні болота робили село важкодоступним для ворога.
У більш ранні часи в цих місцях жили монахи, які заснували тут кілька монастирів для пропаганди християнської віри серед язичників. Про це свідчать назви місцевостей, що збереглися до наших днів: Ченець, Черниці.
У 1720-1793 рр. село належало до Польщі, кордон проходив по річці Ірпінь. Воно часто переходило з рук у руки, поміщики змінювали один одного. Наприкінці XIX ст. ним заволодів один із найбагатших магнатів України Олександр Ніколич Терещенко. Шпитьки стали його літньою резиденцією, де він проживав зі своєю сім'єю.
За часів Терещенка Шпитьки дуже змінилися. До села проклали бруківку. На місці старого лісу заклали рідкісної краси парк із зоопарком та оранжереєю, ставками і фонтанами. Тут були споруджені панський маєток, будинки обслуги, водокачка, конюшня, іподром. У центрі села 1895- 1902 роках збудовано нову кам'яну Покровську церкву, яка вражала красою зовні та особливо багатим інтер'єром.
1887 року з'явилася нова двокласна школа, а неподалік — будинки священика, дяка, магазини. В парку висаджено багато видів дерев, які Терещенко закупив у різних країнах. Рослини підібрані так, щоб із ранньої весни до пізньої осені тут щось цвіло.
Цілий ряд адміністративно – територіальних змін проходили протягом всього періоду до соціалістичної революції. Але Київський уїзд входив до складу Київської губернії. Від грудня 1845 р. до революції значних змін не відбулося. Київська губернія поділялась на 12 уїздів, 203 волості, із них Київський уїзд на 18 волостей, куди входили: Білгородська, Хотівська. (Список населених місць Київської губернії. Київ. 1900 р., стор. 1896).
В перші роки радянської влади в територіальному поділі Київської губернії відбулися незначні зміни. 27 квітня 1921 р. було видано постанову ВУЦПК про включення Переяславського уїзду до складу Київської губернії. Київська губернія ділилась на 12 уїздів, Київський уїзд на 20 волостей, Стоянська, Хотівська, Шпитьківська (Губернии й волости, уезд УССР – 15 ноября 1921 г., Харьков 1921г., стор. 11-13). 3-15 вересня 1920 р. Київський округ як і всі інші був ліквідований. З цього часу і до створення областей райони підпорядковувались безпосередньо центру. Після реформи 1930 р. на Київщині залишилось два самостійних міста: Київ, Бердичів підпорядковані центру – Харкову, а також 19 районів і 1 міськвиконком. Київському міськвиконкому підпорядковувались наступні 48 сільських і 3 селищних виконкоми, з них Білогородський, Бобрицький, Гатнянський, Горбовицький, Гореницький, Горенський, Мощунський, Петропавлівсько-Борщагівський, Петрушківський, Поштово-Вітянський, Княжицький, Крюківщинський, Лісниківський, Михайлівсько-Рубежівський, Мостищенський, селищні виконкоми: Софіївсько-Борщагівський, Тарасівський, Ходосіївський, Шпитьківський, Юрівський.
Голод 1932-33 рр. пережили страждаючи, але до смерті людей не дійшло. Врятував селян від вимирання тодішній голова колгоспу Михайло Черниш.
4 квітня 1937 р. Президія ЦВК УРСР видала постанову про створення адміністративних районів на території приміських зон міських Рад обласних центрів. Були створені Броварський і Київський (Святошинський) райони. До складу Київського (Святошинського) району ввійшло 33 сільські ради і 3 селищних ради: Білгородська, Бобрицька, Гатнянська, Горбовицька, Гореницька, Горенська, Крюківщинська, Лісниківська, Мощунська, Музичанська, Петрушківська, Петропавлівcько-Борщагівська, Поштово-Вітянська, Софіївсько-Борщагівська, Тарасівська, Хотівська, Шпитьківська, Юрівська, Личанська, Михайлівсько-Рубежівська, Мостищенська, Ходосіївська сільська рада в складі Обухівського району.
За мужність, виявлену на фронтах Великої Вітчизняної війни, 360 жителів села нагороджено орденами й медалями СРСР.
25 вересня 1963 р. рішенням виконкому Київської промислової Ради відбулося об'єднання промислових і обласних Рад депутатів трудящих УРСР і укрупнення районів на території УРСР.У складі Київської області замість 12, утворилось 19 районів, серед них Києво-Святошинський район (центр м. Київ) в складі м. Боярка, Білгородської, Вузівської, Віта-Почтової, Гатнянської, Гореницької, Крюківщинської, Личанської, Мироцької, Михайлівсько-Рубежівської, Музичанської, Петропавлівсько-Борщагівської, Петрушківської, Софіївсько-Борщагівської, Тарасівської, Ходосіївської, Хотівської, Шпитьківської сільських рад.
10 квітня 1972 р. рішенням Київського облвиконкому в складі Києво-Святошинського району розформовано Личанську сільську раду і передано с.Личанку в підпорядкування Шпитьківській сільській раді.
Із здобуттям Україною незалежності, радгосп «Шпитьківський» було реформовано в КСП «Шпитьківське», а після його розпаювання та виділення села Личанка в окрему сільську раду у 1993 році, Шпитьківська громада була сформована в її сучасному вигляді та межах.
Загальна характеристика громади
Шпитьківська територіальна громада розташована у західній частині Києво-Святошинського району в лісостеповій зоні правобережжя Дніпра. Територія Шпитьківської сільської ради розташовані в північно-східній частині Києво-Святошинського району на відстані 29 км від райцентру та обласного центру - м.Києва, та зв'язана з ним дорогами місцевого значення з твердим покриттям та магістральною автомобільною дорогою Київ - Чоп.
Загальна площа території сільської ради - 3458.8 га, в тому числі:
- площа земель запасу - 65.8 га;
- землі населених пунктів - 759,5 га.
Основні землекористувачі: сільськогосподарське підприємство, Шпитьківське» (на даний час розпайоване) - 1587.3 га, сільськогосподарське підприємство „Чайка" - 413.5 га, Шпитьківське лісництво Київського держлісгоспу - 655.6 га, фермерські господарства - 10.0 га, колективні сади - 59.3 га
На території сільської ради існує 4 населених пункти:
- с. Шпитьки - 2473 чоловік
- с. Горбовичі - 287 чоловік
- с. Лісне - 409 чоловік
- с. Мрія - 131 чоловік
Центром сільської ради є - с. Шпитьки.
Землі громади це переважно сільськогосподарські угіддя, сіножаті, пасовища та рілля, що орендуються господарськими товариствами, приватними підприємствами та фізичними особами. На території громади маються також ліса та лісовкриті площі, ставки.
На території громади розташовані промислові та сільськогосподарські підприємства і фермерські господарства, а також приватні підприємства, що займаються виробництвом, заготівлею, переробкою та зберіганням сільгосппродукції, вирощуванням зернових культур, виробництвом товарної сільгосппродукції, рослинництвом.
В громаді діє 2 комунальних підприємства.
Система соціально-культурного обслуговування - трьохступенева, з центром другого ступеня в м. Києві, де надаються епізодичні послуги.
Соціально-побутова сфера Шпитьківської сільської ради складається з 2 фельдшерсько-акушерських пунктів, 1 дільничної лікарні, 2 дитячих садків, школи, школи мистецтв, навчально-виробничого комбінату, будинку культури, 2 сільських клубів, бібліотеки, стадіону. Всі населені пункти телефонізовано.
Дані, наведені в цій статті актуальні на час затвердження Статуту.
